НАШІ ТАЛАНТИ


Розпочинаємо публікацію творів Володимира Яшного, нашого

побратима, давнього вірянина греко-католицької громади Запоріжжя,

вдумливого християнина.

У першому розділі збірки читач знайде глибокі поетичні роздуми автора

над Словом Божим, над витоками Віри, над історією християнства...

Наступний розділ вміщає цілу низку дружніх привітань усім, кого так

любить і шанує автор: привітання з нагоди днів народження, посвячення

в сан, перебування поважних гостей, парафіяльних свят і подій...

Окремим розділом розміщено спогади дитинства, на переконання автора

- найважливішого періоду життя людини - майбутнього християнина,

важливої нагоди для батьків навчити дитину чути Голос Божий, знайти

свою стежку до Христа, свою земну дорогу до життя вічного: «Пустіть

дітей! Не бороніть їм приходити до мене, бо таких Царство Небесне»

(Мт.19,14)...

Сподіваємось з часом поповнювати цю збірку новими творами автора -

такими ж багатими змістом, сонячними і сповненими Любові...


ПОКРИЙ ЖЕ НАС

ЧЕСНИМ СВОЇМ ПОКРОВОМ!

Багата осінь на знаменні дати!

Отож, до празника готуємося знов,

Аби всім разом вперше відзначати

Нам Пресвятої Богородиці Покров.

Парафія ще й року не існує.

Отож, у нас все - вперше! Все нове!

Потроху церкву і себе будує

Нова громада, що уже живе.

Хоча буває скрутно те робити

В таку годину лиха та тривог,

Та будемо триматися і жити!

Ми - оптимісти, бо із нами Бог!

Бо нам же повсякчас допомагає

Ісуса Мати - Діва Пресвята.

Всевишнього Вона за нас благає,

Щоб наша швидше сповнилась мета.

Апостоли й пророки торжествують,

І Діва молиться невидимо за нас.

Ми знаємо: Її молитву чують!

І чує нас Вона у цей тривожний час!

Й ми, благовірні люди, задля того

Співаєм, щоб Вона до нас прийшла:

«Покрий же нас святим Твоїм Покровом,

Позбави від усякого нас зла!»

(14.10.2017р.Б.)

* * *

ТУТ ПАНУЄ ЛЮБОВ

(привітання на першу річницю громади нашої церкви)

На початку лиш віра й надія були,

І молитва свята, сподівання і мрії...

Зерна наших надій добрі сходи дали -

Рік тому спричинилися

мрії - до дії!

І до втілення наших палких молитов

У реальність,

в життя непросте і буденне.

Там, де церква встає - там панує любов

І осяює наше життя повсякденне...

...Пам'ятаєте, тут літургія свята

Відбувалася вперше? - А вже привітання

Нам з річницею!

Многі і благі літа

Всій громаді!

Всім людям добра й зростання!

(20.11.2017 р.Б.)

* * *

І ЗНОВУ КАЗКА ОЖИВАЄ...

Надворі знов біліє сніг,

І знову казка оживає,

Бо Гість ступає на поріг,

Що лантушок чарівний має.

Він подарунки роздає,

І весело дітей вітає.

Як добре, люди, що в нас є

цей День Святого Миколая!

Добро й Любов несеш Ти в світ,

І знов Надія оживає!

Від вірних ласку і привіт

Прийми, Владико Миколаю!

Хоч це і казочка для нас

Але і Віра наша щира.

Ми знаємо: в нелегкий час

Допомагає людям Віра.

З Тобою віримо, що Зло

Добра ніколи не здолає!

(Багато зла, на жаль, було

У цьому році, що минає...)

Цієї дивної пори,

До кожного зайшовши дому,

Про Вічне з нами говори,

Будь прикладом для нас в усьому,

І для дорослих, і малят,

Для кожного, хто серце має!

Хай кожен в час різдвяних свят

Хоч трішки стане Миколаєм!

(19.12.2017 р.Б.)

* * *

Чудовий звичай є у нас,

Святий для нашого народу -

Як Стрітення надходить час,

Свічки освячують і воду.

До храму із свічками йдуть,

освячені - несуть додому

(«Громичними» їх здавна звуть,

Бо, кажуть, бережуть від грому).

Звучить молитва. Всі свічки

Запалюють одночасово...

Прислухайтеся - крізь віки

До нас святе надходить Слово!

«Знак протиріччя», що Його

Взяв Симеон на руки в храмі,

Через сторіччя дня цього

Стрічається у храмі з нами...

(15.02.2018 р.Б.)

* * *

«СІВГРОМАДЯНИ АНГЕЛІВ»

«Співгромадяни ангелів» - так нині

Їх Церква величає в молитвах.

Служили в імператорській дружині,

Відкрили істину в євангельських словах...

Остання мить життя їх на іконі:

Тремтять від холоду оголені тіла,

Хтось простягає до небес долоні,

Хтось падає, бо смерть уже прийшла.

До криги босі ноги примерзають...

Що чинять люди, Господи, з людьми?!

Та вже з небес їх ангели вітають,

Чекають там, де вже нема зими,

Де вже нема печалі і зітхання,

Хвороб і гніву, де весна весь час...

Ці страстотерпці, що пройшли страждання,

Так розуміють страждущих всіх нас!

І сорок жайворонків, мовиться в народі,

Цих сорок душ, з небес летять сюди

В цей день,

Звіщають людям і природі,

Що вже весна, минають холоди!

(22.03.2018 р.Б.)

* * *

«ХРИСТОС ВОСКРЕС!» - ІЗ УСТ В УСТА ЛУНАЄ...

Яка ж чудова наша рідна мова!

Яке ж достойне слово віднайшла:

День Воскресіння світлого Христова

Врочисто Великоднем нарекла!

В лапках «великих» маємо без ліку

Імен і дат.

Та все те - метушня...

Одну подію знаємо Велику

Від Сотворіння і до цього дня!

Чи з людських звершень щось зрівнятись може

Із жертвою розп'ятого Христа?

Як вперше, вість про Воскресіння Боже

Сьогодні актуальна та свята!

«Христос воскрес!» - із уст в уста лунає

У християнськім світі сорок днів.

Нехай же в ці свята душа співає!

Заради нас, Адамових синів,

Господній син, прийнявши люті муки,

Гріхів всіх людських взявши тяжкий хрест,

Ключ до спасіння давши в наші руки,

Смерть подолав, ВОІСТИНУ воскрес!

Тож величаймо Господа терпіння

Та пам'ятаймо: приклад той - для нас

В Великий день Христова Воскресіння

І в звичний день, життя буденний час.

У кожного є хрест свій в світі цьому,

Призначення в житті, своя мета...

Дай Бог на цьому світі і на тому

Буть гідними отих страждань Христа!

Про це усім нагадує сьогодні,

Повчає і підносить до небес,

І на весь світ лунає Великоднє:

ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

(08.04.2018 р.Б.)

* * *

ІМ'Я «АНДРІЙ» ШАНУЄ УКРАЇНА

Весь християнський світ Андрея знає:

Він Первозванний, рідний брат Петрові.

А ця земля вкраїнська пам'ятає,

Як він прийшов на береги Дніпрові.

І хвилі як хеландію гойдали -

Та чи ж було рибалку цим злякати?

І береги повз нього пропливали,

Де згодом Україна мала стати.

Тож чув він, як ревуть страшні пороги,

І Хортиці ніяк не міг минути,

І бачити дано було від Бога:

На берегах цих християнству - бути!

Коли конав на Патроськім хресті,

Під натовпу стривоженого гомін -

Згадав, напевно, береги оті,

Де хрест лишив свій - і про себе спомин!

Та ще ім'я - святому завдяки

На берегах цих прижилось, лишилось.

Імен сім'я, що в нас живуть віки,

«Андрейос» - грецьким словом - збагатилась.

«Андрей» - так по-церковному звучить.

А у народній вимові - «Андрій».

«Андрейос» - «мужній». Як же не лишить

Таке ім'я? Тож в нас Андріїв - рій!

З часів ще Володимирових, давніх

Ім'я «Андрій» шановане в країні.

Чимало в нас було Андріїв славних,

Та Україна має їх і нині.

На честь того, хто за Христом пішов,

Святі отці ім'я собі це брали.

І хто вінець терновий свій знайшов -

Як той Андрій, із гідністю вмирали!

Шановних предків імена святі,

Збережені в серцях, живуть в народі.

Хай кажуть, що часи тепер не ті!

Що імена уславлені не в моді...

Ні «Сервером», ні «Таймером»* не звіть

Дітей нещасних - схаменіться, люди!

Як сином вас Господь благословить -

Нехай Андрієм чи Богданом буде!

*Кілька років тому писали в газетах, що молодий батько,

бажаючи йти в ногу з віком, нарік синів-близнюків

Сервером і Таймером.

(13.12.2013 р.Б.)

* * *

ПРОЙШЛА ЧЕРЕЗ УСПІННЯ - І НАЗАВЖДИ ЖИВА! 

Жарке, спекотне літо кінця вже добігає,

Й земне життя жертовне доходить до кінця...

І та, що ми їй діти, що нас оберігає,

В життя іде духовне, до Сина і Отця!

Не може літо в світі тривати, не згасати,

Повинно догоріти колись земне життя.

Не може не старіти тут навіть Божа Мати,

Тож треба завершити оце земне буття.

Звичайно, трохи сумно воно звучить - Успіння!

Із сумом тож сприймає архангела слова...

Та знає - буде юна, її не візьме тління!

Пройде через Успіння - і буде знов жива!

Небесна Батьківщина на неї вже чекає,

Де смерті вже немає, а є життя без меж.

І що там Палестина - обійми відкриває,

Планета вся чекає... і Україна теж!

О так, Небесна Мати і Поміч Неустанна!

Мов ті сирітки з пісні, радіємо Тобі!

До кого ж прибігати? Хвала Тобі! Осанна!

Молись, щоб виживати нам якось в боротьбі!

Аби терпіння мати і розум зберігати,

Людьми щоб залишатись у нелюдські часи...

Молися за нас, грішних, о милосердна Мати!

Вкраїні щастя дати у Сина попроси!

19.08.2018 р.Б.

* * * 

«ЩО ВІЧНИМ Є - НАД ТИМ НЕ ВЛАДНИЙ ЧАС!»

 - Многая літа Запоріжжю!

        Такими словами вітали наших парафіян, глядачів концерту, учасники етнографічного музичного гурту «ЯгОди». Молодий львівський колектив, що нещодавно відзначив двохріччя свого заснування, наприкінці серпня вдруге вже став гостем нашої теж молодої ще парафії.

       Народні слов'янські пісні, що лунали того спекотного вечора на церковному подвір'ї (саме тому й на подвір'ї, що було спекотно) у чудовому виконанні дівчат під керівництвом Зоряни Дибовської (викладачка та студентки Львівського університету ім.І.Франка), справили велике враження на присутніх.

      Дякуємо щиро співачкам за їх благородну справу! Пісенна творчість - важливий пласт духовного надбання людства. Зокрема і нашого рідного народу.

Хоч серпень добігає вже кінця,

Та ще ж доволі літньої погоди.

Отож надворі зустріч йде оця -

В цей час для нас співає гурт «ЯгОди»

В час догорання літньої краси,

Дощів чекання, що оплачуть літо -

У такт дзвінкі лунають голоси

Душі зітханню, що не всім відкрито...

Але ж триває серпня ще тепло,

То ж гурт оце й співає просто неба.

Так, як за предків те колись було.

Те слово ожило, бо так і треба!

Ці давні, призабуті вже пісні

Поетів невідомих із народу

Нам етногурту голоси ясні

Співають знов невтомно, попри моду,

Що перевагу віддає попсі,

Що голосами роботів співає...

Але ж підвладні моді тій не всі!

Живе в народі те, що не вмирає!

Бо ж ми такі, як ті, що там, в віках,

До рук кістки тварин первісних брали

І ті кістки співали в їх руках,

Коли одну об одну їх вдаряли.

Це ж в Україні знайдено колись

Первісні інструменти примітивні!

Теж предків голоси злітали ввись,

Було колись... Пісні оті наївні,

Живуть, здається, й нині серед нас,

Лиш мови нашої проспівані словами.

Що вічним є - над тим не владний час!

Хай предків пам'ять залишається із нами!

Сучасні ми, та люди теж - авжеж!

Нам сумно теж, як літо нас лишає,

Кохання все ж бажаємо без меж,

Хоч знаємо - зима вже підступає...

Та не на часі зараз ще зима!

Валерія, Софія, Вероніка,

Зоряна - доля вас покликала сама,

Хай буде честь і слава вам велика!

Йдуть до мети, аби за кроком крок

Пісенну пам'ять з небуття вертати!

Щоб досягти в майбутньому зірок,

Нам незабутнє треба пам'ятати...

Вам люди вдячні й моляться за Вас:

На всіх шляхах хай Діва Пресвята

Опікується вами повсякчас,

Як ці два роки - многая літа!

вересень 2018 р.Б.

* * * 

 


ПРИВІТАННЯ

З НАГОДИ ШІСТНАДЦЯТОЇ РІЧНИЦІ

архієрейської хіротонії

владики Степана (МенькА)

Єпископський високий сан -

Відповідальність величезна!

Отож, здоров'я добрий стан,

Душі енергія безмежна

Вкрай необхідні є для Вас,

Аби підтримувати гідно

Себе у формі повсякчас,

Працюючи натхненно й плідно!

Тож щиро молиться про те

Для Вас, владико,

вся громада,

Що людом повниться, росте

І Вас вітати нині рада!

Із пам'ятним, знаменним днем

Посвячення у сан високий!

Хай в край, опалений вогнем,

Мир повертається і спокій!

15.02.2018 р.Б.

* * *

ШАНОВНИЙ ОТЧЕ АНДРІЮ!

Вітаємо сердечно з Днем Ангела!

Сьогодні дата визначна -

Хай пам'ятає Батьківщина!

Є легендарні імена,

Які шанує Україна:

Богдан, приміром, чи Тарас,

Чи Ольга... Вславлені наймення!

Та спершу був Андрій! До нас

Святе приніс благословення.

Бог Первозванного привів

До нас, на береги Дніпрові,

Щоб він хреста тут встановив

На знак Господньої любові.

Де згодом Київ град постав постав,

Де Володимир Русь хрестив -

Андріїв спершу хрест стояв...

Андрій наш край благословив!

Дніпров'я вдячне пам'ятає

Ім'я апостола святого...

Парафія ж - не забуває,

Що маємо й Андрія свого!

Бог в добрий час його привів

До нас, на береги Дніпрові,

Щоб всіх на путь настановив

Святої віри і любові!

Вас, отче, щиро поважає

І любить Вас громада вся.

В день свята Вашого бажає -

Хай мрія збудеться оця! -

Що проспіваємо (надія

Не полишає нас свята)

В новому храмі в День Андрія

Колись Вам: «Многая літа!»

(13.12.2011 р.Б.)

* * *

ШАНОВНИЙ ОТЧЕ АНДРІЮ! 

Від щирого серця вітаємо Вас

із пам'ятним днем Апостола Андрія Первозванного!

Нехай учень Христа, ім'я якого Ви носите,

Допомагає Вам, радіє за Вас і пишається Вами!

Щастя, здоров'я і великого успіху у Вашій святій справі!

Спливає невблаганно час,

Ось грудень вже негодить,

І з першим снігом знов до нас

Святий Андрій приходить.

Вітаючи весь білий світ,

Він шле і Придніпров'ю

Благословення і привіт

З великою любов'ю!

Легенди між людей живуть

У цім краю донині:

Тут пролягла тернова путь

В майбутній Україні

Апостола, що йшов і плив,

А з ним ­- і Слово Боже,

І свого тут хреста лишив

Як знак, що допоможе

Утвердитися назавжди

У землях цих Христові.

Господь послав його сюди

З великої любові!

Отож, з тих пам'ятних часів

Ім'я це легендарне

Серед нащадків козаків

Є дуже популярне.

Андріїв славних ця земля

Завжди багато знала.

Що ж дивного, що звіддаля

Нам доля Вас прислала?

Апостольське святе ім'я

Вам так пасує, отче!

І наших вірних вся сім'я

Підтвердить те охоче!

Вас добре знають довгий час

Ці береги Дніпрові.

Ми кажемо все те для Вас

З поваги і любові!

Бо приклад добрий даєте,

Як вірний жити має,

Хто Слово Господа святе

Усім єством сприймає.

Вам недарма Бог дарував

Велику нагороду:

Побачити, як храм постав

Для вірного народу!

Жаданий час настав для Вас -

Хай здійснюються мрії!

Бо ж на годиннику наш час -

Час віри і надії!

Тож хай настане світла мить

І мрія явом стане:

Де храм малий уже стоїть -

Великий храм постане!

Того бажаємо для Вас!

Молитву нашу щиру

Господь почує в добрий час

І хай дарує миру

Між християнами всіма,

В усьому Придніпров'ї -

Бажання ж більшого нема!

Й великої любові!

Нехай на Вас працює час

І в будень, і в свята!

І слово Ваше йде до нас

Ще многії літа.

(13.12.2017 р.Б.)

* * *

ШАНОВНИЙ ОТЧЕ АНДРІЮ! З ДНЕМ АНГЕЛА ВАС!

Оце приходить знов Андрій

У дні грудневі в Україну.

А з ним - і сніг, і буревій...

«Приніс Андрій нам, - кажуть, - зиму!»

Що ж, звісно, і зимі свій час,

Щоб літо більше цінувати.

Але ж Андрій прийшов до нас

Не тільки снігом посипати.

Бо придніпровська ця земля

Розповісти про нього може:

Прийшов апостол звіддаля,

Щоб сповістити Слово Боже.

Він ніс по землях і морях

Те Слово, як Господь призначив,

І до Дніпра привів цей шлях,

І нашу землю він побачив:

І скелі Хортиці, і ліс,

Пороги грізнії Дніпрові...

Не зиму він сюди приніс -

Весну Надії і Любові!

За християнське майбуття,

За істину, за світ новий

Віддав Андрій своє життя...

Та він воістину живий!

Так, він живий і він святий,

Бо Слово Боже ніс світами!

Тож знов прийшов святий Андрій

Він знов на святі разом з нами!

І він ще прийде знов і знов,

Щоб правду Божу провістити,

Святу до Господа любов

В серцях мільйонів запалити!

Не дивно, що ім'я Андрій

Святі отці беруть у спадок...

І в нас отець Андрій є свій -

Андрія славного нащадок!

Господь його в щасливий час

Привів на береги Дніпрові,

Щоб Слово Боже ніс до нас

І світло Божої любові.

З Днем Ангела вітає Вас

Парафія вся наша нині!

Допомагає хай весь час

Святий Ваш -

Вам і всій родині!

Шановний отче! Хай Андрій

За послідовника Вас має.

І здійсненню всіх ваших мрій

Молитвою допомагає!

Допомагає хрест нести

У ці часи тривожні, грізні,

Свій шлях до істини знайти

На славу Богові й Вітчизні!

Хай далі, мов бджолиний рій,

Громада шириться й зроста,

Й підтримує святий Андрій

Вас, отче, многії літа!

(13.12.2013 р.Б.)

* * *

ШАНОВНИЙ ОТЧЕ МИРОСЛАВЕ!

Підтвердив лютий вже своє імʼя:

Надворі котрий день мороз лютує!

Але парафія, немов одна сім'я,

Ваш, отче, День народження святкує!

Ані мороз, ні ожеледь, ні сніг

Не зможуть, отче, на заваді стати,

Щоб нині, від парафіян усіх,

Зі святом особливим вас вітати!

Ще трохи - і минуться холоди.

Вже й стрітення невдовзі зустрічати,

А там - весна!.. Бажаємо: завжди

У Вашому житті весні буяти!

Щоб якнайбільше радості було,

Всевишній щастя Вашій дав родині!

Найголовніше - щоб успішно йшло

Служіння Богові, громаді, Україні!

Від серця щирого бажаємо ми Вам:

Хай втіляться в життя всі Ваші мрії!

Щоб, з ласки Божої, здійснитись цим словам,

Щоб справдилися світлі всі надії!

Хоч рідною є Львівщина для Вас,

Хоч серцем Ви у тих краях чудових,

Та, сподіваємось, Вам добре серед нас,

На цих священних берегах Дніпрових.

Ви дім знайшли в козацькім цім краю,

Посвячення у сан тут відбулося,

Ще ж тут зустріли долю Ви свою,

Про що Ви мріяли - отут у нас збулося!

Хай йде про вас повсюди добра слава!

На щастя Ви прийшли до Придніпров'я!

Бажаємо ж Вам, отче Мирославе,

Бадьорості й козацького здоров'я!

(06.02.2010 р.Б.)

* * *

ШАНОВНИЙ ОТЧЕ ІВАНЕ!

Вітаємо із другою річницею рукоположення у сан!

Два роки вже зовуть «отець Іван»,

Чекають допомоги і поради...

Не нагорода священичий сан -

То повсякденний подвиг для громади,

То хрест важкий, що для людей несеш,

Для кожного ти батьком маєш бути,

То вічна праця, що не знає меж,

То чаша, що не має обминути,

Бо ж не минула чаша і Христа,

Що для святих отців є еталоном.

То ж вище за Говерлу висота -

Наслідувать Христа, жить за Його законом!

Тож є отці воістину святі,

що так своє життя і будували,

Що віддавали все святій меті -

І віру тим у чистоті тримали.

Їх приклад надихає молодих -

Хай легіон зростає священицький!

«Дай, Господи, святих отців таких!» -

Благав митрополит Андрей Шептицький.

І Бог дає! І молодь в Церкві є -

Отож, надія є і майбуття!

І молоді ще зроблять щось своє -

Хай Бог дає! - для кращого життя!

Два роки вже служіння Ваше йде.

Радіємо за Вас! Хай вам щастить!

А слава, як то кажуть, Вас знайде

У цьому часі, що так стрімко мчить!

Два роки - термін не такий значний,

Та скільки вже з'являється нового!

Оце ж у нас зростає храм новий,

І Ви причетність маєте до того!

Аби служіння Ваше добре йшло,

Молитва до Небес летить свята,

Щоб до мети покликання вело

Вас, отче, многії і благії літа!

(21.09.2017 р.Б.)

* * *

ВІТАЄМО СЕРДЕЧНО УСІЄЮ ГРОМАДОЮ отця Івана Колоска та його дружину пані Любов із хрещенням їх сина Романа-Андрія! Святе таїнство хрещення та миропомазання відбулося у каплиці нашого катехитично-реколекційного центру 15 вересня 2018 р.Б.

Дякуємо Господеві, що посилає нам таких поважних отців!

Маленькому ж Роману-Андрію бажаємо зростати у вірі та любові,

бути достойним продовжувачем славного священичого роду.

Ось він лежить, Ваш славний син -

Спокійний, від води не плаче...

Привіт, новий християнин!

Нехай щастить тобі, козаче!

З води та Духа народивсь,

Щоб увійти у Царство Боже!

Щоб жив, трудивсь та вірі вчивсь -

Вона в житті тобі поможе!

До книги Божого життя

Нова занесена людина.

Молімось же за майбуття

Новонародженого сина

Отця Івана!

В добрий час

Дитина хрещення приймає!

Вітаємо сердечно вас -

Родину! Хресних - теж вітає

Громада вірних, всі, хто є,

Прийміть вітання від спільноти!

Це ж нині більше нас стає!

Таке з'єднання не збороти,

Де молодь є, що у Христа

Велику віру має в серці.

Хай буде віра та свята

Із Вами у життєвім герці!

Відвагу й мудрість Вам дає

Зростить і виховать дитину.

Хай вчиться, віру пізнає,

Як личить те християнину,

Щоб під покровом крил Твоїх,

Великий Боже милостивий,

Весь час земних трудів своїх

Він відчував себе щасливим!

Нечисті сили віджени -

Хай торжествує рать свята.

Хрестом своїм охорони

Його на многії літа!

(15 вересня 2018 р.Б.)

* * *

ШАНОВНІЙ ПАНІ ВІРІ ДЕНИСЕНКО,

нашому славному квітникареві,

від вдячних вірних громади

храму Матері Божої Неустанної Помочі

на честь Дня Народження -

з найкращими побажаннями!

Чи випадково, а чи й ні,

В житті церковнім збіглись дати -

Громаді знову, мов рідні,

Із Днем Народження вітати.

Оце ж нараз надходить час -

Уперше у новому храмі,

Після освячення якраз! -

Вітати Вас! У панорамі

Всього церковного буття

Одразу ж в очі всім впадає

І має добре майбуття

Те, що громада називає

Десь так вже років півтора

«Маленьким ботанічним садом».

Це зроблене задля добра!

А хто ж «командує парадом»?!

Чи випадково, а чи ні,

Чи так бажала Божа Мати,

Щоб у церковній цій рідні

Квітникаря такого мати?

Щоб нагадав про райський сад

Цей «ботанічний сад» людині?

Щоб хвилював та звав назад -

В той сад, в Небесній Батьківщині,

Де Бог завжди чекає нас,

«Прийдіть до Мене!» - промовляє...

Серед біди - дороговказ!

Життя буденне сенс свій має,

Як пам'ятаємо про те,

Що є довічне та високе!

Хай «ботанічний сад» цвіте!

Коріння має хай глибоке!

...Чи випадково, а чи й ні,

Вас маємо в своїй громаді -

«Хай будуть Вам плоди рясні

Від Ваших справ!» - сказати раді!

Допомагає Дух святий

Хай Вам, на працю надихає!

Душа співає! Хист такий,

На радість нам, цвіте і сяє,

Мов Ваш садок, коли пора

Надходить літа золота!

І хай Вам Бог дає добра

На многії й благії літа!

(24.07.2019.р.Б.)

* * *

ШАНОВНОМУ ОТЦЮ МИРОСЛАВУ

На щастя і на славу,

на честь10-ї річниці посвячення у священичий сан

від громади вірних УГКЦ

храму Матері Божої Неустанної Помочі

з побажанням великих успіхів на нелегкій ниві священства!

Хай буде з Вами завжди, отче, Сила Господня,

як то у молитві сказано:

«Я з Вами і ніхто проти Вас»!

В трудах щоденних швидко плине час,

Та з днів буденних пам'ятнії дати

Складаються потроху, як у Вас -

Тож, отче, десять років з дня посвяти

У священичий сан сьогодні є!

Такого ж дня червневого Владика

Здійснив рукоположення своє,

І армія священиків велика -

Вже не підпільних, Богові хвала,

Вже Церква вільно діяла й зростала -

До лав отця нового прийняла.

І дня цього з захопленням сприймала,

Як відбувалось таїнство святе,

Громада вірних в церкві на Вербовій.

Комусь припало бачити все те

В житті уперше, і такій чудовій

Нагоді свідком буть, як крізь віки

Іде невтомно благодать Христова,

Раділи, і роїлися думки

Про непоборну міць Христова Слова!

Нагоді впевнитись, що має майбуття,

Бо молодь має, що іде на зміну

Священикам підпільним, що життя,

І волю, й честь за вільну Україну,

За Церкву, вистраждану упродовж віків,

За Бога без вагання віддавали -

Ця Церква, що на землях козаків

Постала, бо бажання вірні мали

По-своєму молитись, як пора

Відродження духовності настала

На цих величних берегах Дніпра -

Там, де нога апостола ступала!

Нагоді бачити, що віра ожива,

Раділи, і подію цю сприймали

Як добрий символ віри торжества -

Святі слова надію всім давали!

...Води, як кажуть, досить вже спливло

Дніпровської повз береги святії,

Та пам'ятає все громада, як було,

І Вам бажає, щоби справдились надії!

Хоча буває нелегким життя,

Відродження духовності триває!

Отож, отцям святим є майбуття -

То хай жертовності і віри вистачає!

Новий готується відкрити двері храм...

Життя триває! Сила ж від Христа,

Що всі роки дає служити Вам -

Допомагає хай ще многії літа!

14.06.2019 р.Б.

* * *

ШАНОВНОМУ ОТЦЮ РОМАНУ

від вдячних парафіян храму

Матері Божої Неустанної помочі

на честь 17 річниці з Дня хіротонії.

Пишатись можуть Ваші вчителі,

Бо доброго отця підготували

Для нашої козацької землі!

Ось храм, що Ви його побудували -

Подібного у місті не знайти!

Водночас з тим будується спільнота.

Їй, звісно, ще міцніти та рости,

Тож твориться й планується робота,

Якій немає краю і кінця,

Задля святої, праведної справи,

Як вимагає місія отця -

Служіння задля Божої прослави,

Задля спасіння всіх, кого спасти

Для сьогодення і Небес вдається...

Та є терпіння тим шляхом іти,

І є натхнення, що з Небес дається!

Покликання від Господа дано,

Але освіта - то земна вже справа.

Наставникам за добрих знань зерно,

Що так зросло - подяка, честь і слава!

...Пишатись можуть Ваші вчителі,

Бо Ви - отець достойний для спільноти!

Від нашої козацької землі -

Уклін Вам, отче!

Вашої роботи

Важливі наслідки для вірних, для дітей,

Для правнуків! Тож праця та свята

Нехай триває плідно для людей

Ще многії і благії літа!

13.10.2019 р. Б.

* * *

ХАЙ БОЖІ ДОРОГИ

ДО ЩАСЛИВОГО ВАС ПРИВЕДУТЬ МАЙБУТТЯ!

Вітання з Днем народження

пані Ярославі-Світлані Соляник

На події була Ваша доля багата,

Тож і є що згадати у радісний час:

І літа молодії, і мамина хата,

І значні результати роботи у Вас...

І даремно із того ніщо не минало,

Що життя посилало, що Бог Вам давав.

До буття світового - своє додавала,

Щоб хоч трошки від того цей світ кращим став!

Недаремні всі наші турботи й тривоги,

Що плетуть візерунок земного буття.

Щастя - Божий дарунок! Тож божі дороги

До щасливого Вас хай ведуть майбуття!

Все можливе у Бога! Тож ми, Божі діти,

Будем нині молитись за щастя для Вас.

Місце ж маєм для того, щоб Бога хвалити -

Нагадаємо знову

про зроблене Вами в свій час!

Дасть навіки Господь

златоверхому храму стояти

На тім місці, де мамина хата була.

Повік-віку з висот хай радітиме мати,

Що надія її заповітна здійснитись змогла!

Хай же милість дарує свою Божа мати,

Що ім'я її носить ця церква свята!

Хай життя, що вирує, Вам буде співати

І тривати на многії й благі літа!

15.11.2018 р.

* * * 


ПРИЙТИ ДО БОГА НІКОЛИ НЕ ПІЗНО

«Чому я ходжу до церкви?»

Таке запитання поставили нашим парафіянам ще у першому номері «Вісника». Відповіді різні, та суть одна - тому, що вірують. Тому, що почули заклик Господа, який завжди промовляє до всіх: «Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас».

Ой, багато в цьому житті «втомлених та обтяжених»! Але ж... чують чомусь далеко не всі. Мабуть, тому що житейська метушня, гамір повсякденний часто-густо глушать Слово Боже. Як ото, буває, перешкоди в ефірі «забивають» потрібну радіохвилю.

Як же вдалося почути Слово Боже тим, хто нині вірує?

Із власного досвіду можу сказати: мабуть, трапляються на їх життєвому шляху люди, які допомогли почути.

Хлопчик у молитві

Добре було за дитячих ще років їздити влітку до Азовського моря, до Бердянська! Добре тому, що у старій хатинці неподалік вокзалу завжди гостинно приймала старенька, але ще міцна тоді тітонька Ліна. Звав її тітонькою, бо так моя мати її називала. А доводилася вона моїй бабусі двоюрідною сестрою. Так склалося, що не було у тітоньки Ліни з її чоловіком ні спільних дітей, ані онуків. Тож радо приймали мене, коли я гостив у них.

Мені, малому, цікаво було у тій старій хаті, повній дивних речей - свідків давно минулого, незрозумілого вже життя. Бувало, розповідали старі про те минуле життя, показуючи часів своєї молодості фотокартки. Чи, як тепер часто кажуть, світлини.

Отож, одна з тих світлин особливо привернула мою увагу. Бо зображувала хлоп-чика у незрозумілій мені позі. На колінах, руки складені долоня до долоні, очі дивляться кудись угору з надією і чеканням.

- Що хлопчик робить? - здивовано запитав я.

- Молиться Богові, - відповіла тітонька Ліна.

Я презирливо хмикнув (ще б пак, піонер же!):

- Ото дурень!

- Чому дурень? - здивувалася тітонька.

- Бо ж зараз всі знають, що Бога нема! Який же Бог, коли космонавти над Землею літають, а Бога ніякого не бачили?

- Що ж, по-твоєму, і я дурна? А я ж бо усе життя Богові молюся, - обурилась тітонька Ліна.

Я не знав, що на це відповісти, бо зовсім нечемно було б сказати «так», та я і не вважав її ніколи дурною. Але ж, якщо вона все життя молиться... А як же з тим, що нам у школі кажуть?

В голові було повне сум'яття...

Давно вже пішли з життя і тітонька Ліна, і чоловік її. І старої хати давно нема. На тому місці ще за радянських часів звели багатоповерхівки. Невідома доля того фото, як і інших тих старих речей. Але той хлопчик у молитві досі стоїть перед очима. Коли я зараз молюся, я складаю руки, як ото він.

Хто він був? Про що молився? Чи отримав сподіване? Яка доля його спіткала? Адже попереду у нього був буремний двадцятий вік з війнами, революціями, репресіями, концтаборами... За любов до Бога можна було дорого заплатити!

Нема в кого зараз спитати. А що ж до тітоньки Ліни, то вже значно пізніше я дізнався, що повне ім'я її було Ангеліна, бо саме так нарік її батько, що був священиком. Отець Костянтин Шарій - так звали її батька - був добрим пасти-рем, відомою людиною в тодішньому Катеринославі, згодом Дніпропетровську. Аби послухати його чудовий голос, ходив до церкви історик і краєзнавець Дмитро Іванович Яворницький - легендарна особа в історії Придніпров'я! Саме він дуже багато зробив задля збереження пам'яті про славне запорозьке козацтво, що було зовсім непросто і за царських часів, та й за радянських теж. Навряд чи хто не чув про Яворницького, але ж коли і не чув, то неодмінно бачив - на славетній картині Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Адже саме Дмитро Іванович позував художникові в образі козацького писаря.

Отож, Яворницький казав, що ходить до церкви саме щоб слухати голос батька тітоньки Ліни. Принаймні, так мовиться в книзі Івана Шаповала «В пошуках скарбів» про життя славетного вченого, і саме тому отець Костянтин потрапив до тієї книги. (Звісно ж, казати про любов до Бога Яворницькому за радянських часів було б незручно, та й небезпечно, отож - «голос»...) Світ, як то кажуть, тісний!

Ангеліна, донька священика... І той невідомий мені хлопчик у молитві... Їм саме завдяки зародилися в мені перші сумніви у правильності атеїзму.

А сумніви - то вже початок змін...

* * *

«Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до мене, бо таких Царство Небесне» Такі слова Христа зберігає для нас Євангеліє від Матея (Мт.19,14). Добре дітям приходити до Бога, коли віра успадковується від батьків. Коли дітей приводять до Церкви ще змалку. Але ж, з відомих причин, традиція та була перервана більш ніж на 70 років. У школах виховували дітей атеїстами. Отож, коли й могли дізнаватися діти щось про Бога, то лише в родинах.

Великдень вийшов із підпілля.

Фарбовані яйця, коричневого кольору. Це завжди згадується мені, коли надходить свято Пасхи, Великодня. Бо саме так фарбувала їх моя мама. Задля того зберігала вона весь рік лушпиння з цибулі, скидаючи його до картонної коробки з-під шкільного портфелю. А перед Великоднем варила те лушпиння та фарбувала яйця.

Ті яйця завжди здавалися мені смачнішими від звичайних. Особливо, мабуть, тому, що їх огортав присмак таємниці. Бо ж мама повчала мене: «Не слід розповідати у школі, та й будь-кому взагалі, що ми так робимо». Тож це видавалося мені якимось священнодійством.

Ці спогади збереглися з тих часів, коли ми з мамою жили удвох, як батько нас залишив. Не пригадую, щоб так було, коли родина ще жила спільно. Бо ж батько був переконаний атеїст і комуніст. Він заборонив хрестити мене, коли я з'явився на світ. Тож хрещення я прийняв врешті-решт тільки 1992 року, разом зі своєю новонародженою донькою. Дякувати Богові, в незалежній Україні того вже ніхто не забороняв! Мені на той час було 35 років.

Треба сказати, однак, що батько мій за кілька місяців до смерті, а він дожив до 79 років, таки прийняв хрещення і помер християнином. Воістину, прийти до Бога ніколи не пізно!

Батько похований біля моєї матері, його першої дружини і матері єдиного сина. То була його власна воля.

Не дивно, що мама боялася виявляти любов до Бога, боялася ходити до церкви. Коли їй було десять років, батька її оголосили «ворогом народу» та кинули до концтабору. За маминими словами - за політичний анекдот, розказаний напідпитку у компанії друзів, один із яких відразу ж і доніс на нього - такі були часи! Та ще, мабуть, пригадали дворянське походження. Бо ж Леонід Зотов походив із дворянського роду. Ще коли я за радянських часів був на екскурсії у Бахчисарайському палаці, то бачив там матеріали про приїзд до Кримського ханства російського посольства, яке очолював дяк Зотов. То один із маминих предків. Ще доводилося читати, що один із Зотових був серед декабристів.

Коли вже за часів перебудови згадували у новинах космодром Плесецьк, мама казала, що саме у Плесецьку, на півночі Росії, був ув'язнений її батько. А після таборів його ще відправили на заслання, і подальша доля його родині лишилася невідомою. Мама не знала, де, і як, і коли закінчився життєвий шлях її батька.

Сама ж вона багато натерпілася як донька «ворога народу», тож страх не полишав її все життя. Сумне насліддя сталінської епохи! Мама завжди боялася, щоб я не сказав десь чогось зайвого... Про свого батька вона розповіла мені лише за часів перебудови, коли стало зрозумілим, що життя таки справді змінюється.

...Яке, власне, відношення має фарбування яєць до великодніх свят?

Доводилося читати, вже пізніше, легенди, які пояснюють цей зв'язок.

В одній з них, зокрема, мовиться про святкування Пасхи в домі багатого мешканця Єрусалиму на третій день по розп'ятті Христа.

Поміж інших страв. На столі були смажена курка і варені яйця.

Один із гостей якраз і згадав про ту подію і висловив припущення, що Христос таки був Сином Божим і сьогодні воскресне, як казав.

Господар, що був уже напідпитку, презирливо відмахнувся:

  • Швидше ота курка воскресне! А яйця із білих стануть червоними!

Тої ж миті смажена курка вкрилася пір'ям, змахнула крилами і закудкудакала! А яйця набули криваво-червоного кольору! Трапезуючих, що на очах їх те відбувалося, охопив невимовний жах! Який ще посилився, коли стало відомо, що Христос таки воскрес! За легендою, саме на згадку про те чудо і почали фарбувати яйця.

За іншою ж версією, звичай цей започаткувала свята Марія Магдалина, що принесла звістку «Христос воскрес!» римському імператорові Тіберію, і при тому вручила йому червоне яєчко.

Вчені ж кажуть, що витоки цього звичаю губляться десь у сивій давнині. Що ще за печерних часів людей дивувало, як то із яйця, на вигляд неживого, з'являється життя. У тому вбачали щось чудесне, божественне. Тож у легендах різних народів згадувалися «небесні яйця». З яких чи то народився світ, чи то з'явились боги, які світ створили. (За новітніх часів виникла версія, що так відбилося в легендах первісних народів прибуття на Землю космічних кораблів, з яких виходили інопланетяни!)

Достеменно відомо лише те, що для нашого народу з давніх-давен писанки і крашанки є невід'ємною частиною великодніх свят. Тож велетенські писанки встановлені пообіч головного храму УГКЦ - Патріаршого Собору Воскресіння Христового у Києві.

Писанки і крашанки - з тих речей, що звуться «видимим матеріальним проявом невидимих духовних зв'язків». В усякому разі, у моєму випадку саме так і було. «Підпільне» фарбування яєць потроху пробуджувало цікавість до самого свята Великодня, а з тим - і до релігії взагалі. Хоча тоді я, звісно, чітко ще того не усвідомлював, але ж працювали «невидимі духовні зв'язки»...

...Мама моя пішла з життя передчасно, на шістдесят третьому лише році! Вона тяжко хворіла. Зокрема й через те, що півтора роки прожила в Індії, чого лікарі їй категорично не радили і попереджали про небезпеку. Але вона пішла на жертву заради великої любові до чоловіка, мого батька, якому потрібна була тоді її підтримка. Ми з дружиною завжди згадуємо мою маму у своїх молитвах. Свою доньку ми назвали Галиною на її честь.

Мами не стало 1989 року. А наступного року, наприкінці існування Радянського Союзу, народові повернули три великих християнських свята - Різдво, Великдень і Трійцю. Скільки ж то за радянських часів боролися з Великоднем! І цікаві програми по телебаченню готували саме на ніч перед святом... І комсомольські патрулі ставили біля церков... Облудна подвійна мораль! Офіційно проголошували на весь світ, що у нас свобода совісті, як записано було в радянській Конституції. Неофіційно ж керувалися не Конституцією, а таємними інструкціями, згідно яких релігійні об'єднання вважалися «ідеологічними ворогами». Комусь чинили перешкоди, когось заганяли в підпілля, як нашу УГКЦ, і робили вигляд, що такої Церкви взагалі не існує... Але ж боротися проти Бога - марна справа!

На той час я працював відповідальним секретарем заводської газети «Новатор» виробничого об'єднання «Гамма». Так склалося, що саме мені доручили підготувати для газети інформацію про відновлене свято - що воно собою являє. Тій інформації я і дав заголовок «Великдень вийшов із підпілля». Газета була російськомовна, але в заголовку я використав саме українську назву свята - Великдень, з огляду на те, що «Запоріжжя - це Україна», як зараз пишуть на плакатах. Що й дало декому привід іменувати мене «рухівцем». Але то вже, як кажуть, зовсім інша історія...


Володимир Яшний із донькою Галиною і онукою. 

* * *

РОЗДУМИ

Роки летять, немов птахи у вирій,

І, промайнувши, йдуть у небуття,

Лишаючи нам спогади й надії,

Як відголос прожитого життя,

Що часом надто непростим буває

(життя ж прожить - не поле перейти!)

В житті - на довгій ниві - все буває,

Але найважче власний шлях знайти.

Хто нам підкаже, хто нам допоможе?

Хто нам порадить - голосом згори?

Лиш Батько Наш Небесний знає й може,

Й веде нас, доки Віра в нас горить.

Він допоможе всім і все простить,

Не обмине нас ласками своїми,

Він врозумить нас, як в цім світі жить,

Поки ми є іще людьми земними.

Ярослава-Світлана Соляник

* * * 

Я ВДЯЧНА ВАМ, БРАТ І СЕСТРИ В ВІРІ

Я вдячна вам, брати і сестри в вірі,

За те, що в Храмі ви сьогодні є.

Що молимося і дякуємо Богу

І славимо Ім'я Його Святе.

Я дякую Отцям за їх служіння:

У вірі поряд з Вами ми ростем,

І всі разом ми пізнаємо Бога,

Вивчаємо письмо Його Святе.

Матусі вдячна за її молитви,

І Богу, що почув їх і прийняв,

Бо завдяки її молитвам щирим

Цей Храм Святий в подвір'ї нашім став.

Це Світлий Храм і Божий Дім святий,

І кожному знайдеться місце в ньому.

Сюди ми завжди зможемо прийти,

Щоб помолитись, дякуючи Богу

За всі добра, які Він нам дає,

І за надію, що у нас вселяє,

Лікує наші душі і серця

В любові й вірі жити нас навчає.

Тож будемо молитись щиро всі

Отцю і Сину й Духові Святому,

Усім Небесним Силам, Матері Святій,

Що хоронить Святим Своїм Покровом

І неустанну поміч нам дає,

Від негараздів нас охороняє

І любить всіх, бо їй ми діти є,

І як дітей своїх, нас всіх оберігає.

Ярослава-Світлана Соляник

квітень 2018 р.Б.

* * *

ТРИЄДИНА МАТИ 

Молодий і усміхнений травень

Простягає зеленії віти...

Гарне свято у травні - День Мами,

Свято Мами - що тут говорити!..

І яскравішим стане нехай, ніж завжди,

Триєдине уявлення Мами,

Що за нас вболіває, спасає з біди,

Неустанно піклується нами.

Матір Божа над нами витає,

Всім приносить і ладу, і миру.

Всюди руки святі простягає

І дарує любов свою щиру.

А Матуся Моя - приголубить,

Не буває у світі рідніше!

Серцем щиро і ніжно так любить,

Що і важко промовити віршем!

Є у кожного з нас іще Неня -

З діда-прадіда в серці єдина,

Найдорожча для тебе й для мене

Калинова Матуся-Вкраїна!

Хай минає невпинно наш час,

Хай в житті нас очікують зміни -

Завжди оберігатимуть нас

Матір Божа,

Матуся Моя

й Україна!

Галина Омельченко-Яшна,

вірна УГКЦ

травень 2018 р.Б.

Талаліхіна 58, Запоріжжя, 69093  
У потребах парафіяльних звертатись за телефонами:            098-12-10-744; 097-97-90-759 та 067-88-60-468                                      Електронна пошта: church.ugcc.zp@gmail.com                              
Створено за допомогою Webnode
Створіть власний вебсайт безкоштовно!